Мы помним первую войну
Её мы не забыли
Как тех, кто защищал страну
Без счёта хоронили
И мы решили, что уж всё!
Пять лет войне отсрочка
Конец войне! Чего ещё?
Но рано ставить точку…
По новой льётся кровь в Чечне
Всё вдруг вернулось сразу!
И вот пришлось тебе и мне
И всем бойцам спецназа
Идти в Чечню и смерть презреть
Теперь уж добровольно
То было б правдой хоть на треть…
Ну, всё! С меня довольно!
И мы пошли, куда уж нам?
Куда же нам деваться?
Двадцатилетним пацанам
Так трудно отказаться!
Эх, как бы сжечь её огнём!
Стереть с лица планеты!
Пустить в расход ненастным днём!
О, справедливость, где ты?
Но объяснили нам с тобой
Да Бог, ребята с вами!
Ведь мы воюем не с Чечнёй
А лишь с боевиками!
А там не все боевики
За что ж народ страдает?
Там пацаны и старики
Как дальше жить не знают…
Но только мы не понимали
Сходя от бешенства с ума
Когда на родине взрывали
Многоэтажные дома!
Всё злей и злей врага громили
Как лис выкуривая с нор!
Войска Хаттаба и Шамиля
Всё дальше, дальше гнали с гор!
Хотели, было, в Дагестане
Боевики народ поднять
Но не враги для них славяне!
И те не стали воевать!
Ученью следуя Корана
Как будь-то бешеных волков
С земли родного Дагестана
Погнали прочь боевиков!
Уже былого оптимизма
В глазах бандитов больше нет!
Уже устал от бандитизма
Народ и там, в самой Чечне!
Боевики стволы зарыли
До лучших дней в земле сырой
А после, бороды побрили
И слились с серою толпой
Сквозь блокпосты их пропускали
Как мирных граждан, а потом
Они отряды создавали
Что бы устраивать погром
А федералы с боем брали
В Чечне большие города
Боевиков уничтожали
И, дай бы Бог, что б навсегда!
О, чёрт! И я попал под пулю!
Меня товарищ вынес мой
Мы показали духам дулю
Спасибо Господи! Живой!
Ну а как только оклемался
Меня уволили в запас
Но я с Чечнёй не попрощался
И, было дело, как-то раз
Я встретил тех, кто помогает
Подранкам в раненой Чечне
Их кормит, поит, одевает
Благотворительность по мне!
Я там со многими сдружился
Я среди них и по сей день
Я в город-призрак возвратился
Он тих и мрачен, словно тень
Могучий славный город Грозный
Каким ты был! Каким ты стал…
И на глазах блеснули слёзы
Ведь я под ним друзей терял
Повылезали из развалин
Подранки глупой той войны
И мы народу раздавали
Еду, лекарства и штаны
Война закончится когда-то
Не за горами уж финал!
Но чем же люди виноваты
Что кто-то бойню развязал?
Дан был нам всем урок хороший
И, что б беды не повторить
Давайте будем ещё больше
Чужую жизнь и мир ценить!
Роман Бердов,
Череповец, Россия
Мой сайт: http://romanberdov.ru
Моя страничка на Стихире: http://www.stihi.ru/avtor/berdini
Мои фото работы:
http://romanberdov.ru/Berdini/foto.htm
http://fotki.yandex.ru/users/Berdini/ e-mail автора:Berdini@yandex.ru сайт автора:Авторский сайт Романа Бердова
Прочитано 13707 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Штаны раздавали? Ну да. Хорошо ты написал. Еще мирных людей убивали, как мою маму, моих сестер. Будьте вы прокляты, боевики и вы которые якобы пришли нас защитить.
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.